СПАДЩИНА
До Дня українскої вишиванки, який відзначається 20 травня, Клуб підприємців Краматорська спільно х Музеєм історії міста підготував спеціальний проект, щоби привернути увагу до необхідності збереження історичної спадщини міста. Відомі мешканці міста сфотографувалися у старовинних вишиванках на фоні старих історичних будівель та у сучасних впізнаваних локаціях
тисніть на зображення галереї, щоб прочитати опис та мати можливість відкрити у повному розмірі
Про вишиванки Музею історії КраматорськA


Починалась колекція сорочок Музею історії міста Краматорської міської ради з двох місцевих сорочок кін. ХІХ ст. – поч. ХХ ст., які подарувала музею корінна мешканка Краматорська - Марія Йосипівна Гапонюк.

Сьогодні зібрання нараховує майже 100 жіночих та чоловічих сорочок, більшість, потрапили до музею вже за часів Незалежності України. Деякі з них були придбані за досить помірні гроші, а деякі подаровані небайдужими містянами.

Колекція сорочок музею історії не дуже чисельна, в ній переважають святкові жіночі сорочки кін. ХІХ – поч. ХХ ст. Як і кожна етнографічна колекція, вона відображає особливості розвитку нашого краю і нашого міста, ілюструє його історію.
...
Вважається, що в індустріальних центрах, особливо у першій пол. ХХ ст., прадавні народні традиції нівелювалися та приходили у занепад, такі процеси і справді мали місце, але у набагато меншому відсотку, ніж прийнято думать.

Підтвердження того, що поруч з новими порядками продовжували існування стародавні звичаї ми зустрічаємо у багатьох джерелах. Так, інколи це співіснування було таємним, прихованим від влади, інколи не повністю свідомим, але так чи інакше воно проявлялося у житті пересічного краматорчанина. Глибоке народне коріння нагадувало про себе, навіть у ті складні часи, коли про його існування намагалися і не згадувати, але воно все одно проявлялось: чи напівзабутим наспівом, почутим ще від прабабусі, чи прихованим на рукаві сорочки, символом щасливого життя.

Орнаменти на сорочках та рушниках, часто пов’язують з піснею. Як і у народних піснях, у орнаментах є своєрідний розмір та ритм. Орнаменти та пісні часто повторюють більш старовинні зразки, залишаючи форму та з часом втрачаючи свій справжній зміст.

Релігійні обряди, які супроводжували найважливіші моменти життя людини (народження, весілля, поховальні обряди), намагалися поступово замінити громадянськими актами. У 20-ті роки були спроби створити нову радянську обрядовість, так замість обряду хрещення у селищі проводили «октябрины», замість традиційного весілля – «красные свадьбы». В усіх обрядах акцент робили на радянську символіку. Слід сказати, що нова обрядовість не отримала широкого поширення. Всі явища, які відбувались у суспільстві в кін. ХІХ – на поч. ХХ ст. підкреслюють еклектичність епохи, яка знаходила відображення в усіх напрямках життя.
Змішання стилів, обумовлене особливостями формування населення нашого міста, в цей період підсилилось цілим рядом історичних подій які відбувалися на зламі двох віків.
В досліджуваний період, орнаментальні мотиви вишивки на сорочках вже майже не відображали регіональні особливості, адже розповсюдження техніки вишивки «хрест», по типовим друкованим схемам, майже витиснуло старовинні види швів. Що стосується сорочок, то в першу чергу, так звані «брокарівськи» орнаменти поселилися на рукавах, як відображення тогочасної моди. Саме, густо вкриті вишивкою рукави, були основною окрасою всього костюму, особливо це стосується святкових сорочок.

В той же час, коли на рукавах розквітали пишні троянди, лілеї та інші оранжерейні квіти, нижню частину довгих сорочок продовжували прикрашати більш давніми, традиційними видами швів у техніці лічильної гладі та мережки. Довгі сорочки з такою еклектичною вишивкою зустрічаються і в колекції нашого музею, переважно це святкові сорочки із Сумщини (кін. ХІХ – поч. ХХ ст.) та Полтавщини (1938 р.).

Загалом, окрім вишитих сорочок сучасної Донецької області, в фондах музею зберігаються сорочки, ще з восьми регіонів нашої Країни, а саме: Харківської, Сумської, Полтавської, Черкаської, Херсонської, Вінницької, Хмельницької та Тернопільської областей.
Про проект

Над проектом “Спадщина” під керівництвом, директора Музею історії міста Краматорської міської ради, Заслуженого працівника культури України Наталії Волошиної працювали співробітники музею - старший науковий співробітник Ольга Пальона, головний зберігач фондів Наталія Кучина, дизайнер каталогу науковий співробітник Світлана Гутник.


Хустки з фондів музею пов’язані молодшим науковим співробітником Юлією Сергієвською допомагали відтворити цікаві образи.Підготовкою сорочок до фотозйомок займалися займалися науковий співробітник Надія Максименко та музейні доглядачі Тетяна Голофаєва та Наталія Кузьмичова.

Допомагала співробітникам музею об‘єднувати всі елементи вбрання в повний завершений комплекс дизайнер етноодягу Вероніка Романькова.


Головні убори-віночки та намітки були представлені спеціально для цього проекту Веронікою Романьковою. Авторські намиста та прикраси з натуральних каменів - надала для проекту майстриня Тетяна Войтюк “KrasaPani”.

Інформація щодо історичної забудови міста Краматорська - авторське дослідження старшого наукового співробітника відділу фондів Донецького обласного краєзнавчего музею Наталії Овсяннікової.

Kramatorsk post
інформаційно-аналітичне видання про місто та життя в ньому

E-mail: kramatorskpost@gmail.com
Made on
Tilda