"Щаслива мама трьох дітей, кохана дружина, маю можливість робити те, що цікаво і те, що, на мою думку, важливе.
Але так було не завжди…
Студентське кохання, романтика, перший досвід. І раптом все кудись зникло. Шлях від образливих слів до побоїв був не такий вже і довгий, і я його не помітила. Спочатку звинувачувала себе: сама винна! навіщо було провокувати, ти ж бачила, що він п’яний? Тим більше, що кожного разу просив вибачення, обіцяв зав’язати з алкоголем і розказував, як я йому потрібна. Я вірила. Про синці на обличчі знайомим та батькам розказувала стандартну історію про невдало відкриті двері…
Було багато причин, чому я це терпіла. Одного разу, дивлячись на черговий синець під оком, я зрозуміла, що жодна з них не вартує мого життя та здоров’я, бо ці жертви не потрібні нікому.
Я вдячна своїм батькам, що підтримали тоді мене і допомогли. Я вдячна долі, що у моєму житті є мій чоловік Михайло, який примусив мене згадати, що я жінка, зрозуміти те, що я заслуговую на повагу та любов не тому що, а безумовно.
То ж, любі жінки, будьте сміливими - полюбіть себе! Бо ви заслуговуєте на повагу, любов і квіти не лише 8 березня, а кожен день!"